Один із сотень матчів
16/12/2014 19:37![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
oleksyshynОреста Олексишина згадують колеги по цеху:
"Місяць тому відбулася знакова подія для спортивної журналістики Прикарпаття – турнір пам’яті директора програм ОТБ «Галичина», президента Асоціації спортивних журналістів області Ореста Олексишина. Визнаємо, ми втратили з поля зору цей меморіал і через змагальну текучку, і, звісно, через перші кроки порталу, коли за всім просто неможливо встигнути. Тим часом, Орест Олексійович багато років був, без перебільшення, брендом футбольної журналістики Івано-Франківщини, його прямі телерепортажі досі відлунюються в пам’яті, як тільки згадка повертає до славних часів головної команди краю. Не раз виринають вищолігові поєдинки на «Електроні» (тепер «Наука»), де Олексишин коментував в оточенні багатьох колег з інших медіа. Лагідний голос, який ніколи не переходив на фальцет а-ля Циганик, а головне – точні, виважені фрази, нічого зайвого, максимальна інформація про хід подій на полі. Серед численних матчів як не згадати ось цей, майже двадцятилітньої давнини...
«Прикарпаття» Івано-Франківськ – «Динамо» Київ – 2:3 (0:3).
18.03.1996. Стадіон “Електрон”. 3 градуси. Хмарно. 15000 глядачів.
Голи: 0 :1 Шевченко (29), 0:2 Похлебаєв (35, з пенальті), 0:3 Леоненко (39) — 1:3 Юрченко (50), 2:3 Мазур (69).
...Назвати погоду, за якої відбувався цей матч, поганою – замало. Поле ледве позбавилося льоду, а праворуч від тренерської лавки і нашої трибуни воно стало озером. У цьому болотяному місиві доводилося грати, зокрема, й столичним грандам. Нелегко було триматися в тонусі й Оресту Олексишину. Якщо наша братія запаслася дечим «гарячим», то коментатор дозволяв себе частувати лише чаєм із термоса. Тож, на відміну від нас, яким він упродовж матчу змушений був погрожувати кулаком за зайві емоції, ні разу не пустився берега. Терпеливо й розсудливо констатував і 0:1, і 0:2, і 0:3…
Та коли граючий головний Ігор Юрченко так завів у перерві «Прикарпаття», що вже над грандом почали згущуватися гроза. В тому числі й із боку розлюченого Йожефа Сабо. І тепер Олексишину доводилося захищати мікрофон від розгнузданих емоцій і від нього. Особливо діставалося наймолодшому – Шевченку, який хоч і огризався, але вперто місив озеро праворуч нашої трибуни. Усе ж наші не створили дива, зате саме цим матчем створили одну з найяскравіших сторінок історії «Прикарпаття». Причому, в цю історію чи не найбільше сторінок вписав Орест Олексишин.
Вічна йому пам’ять!" 
Допис продубльовано в oleksyshyn.blogspot.com/.
"Місяць тому відбулася знакова подія для спортивної журналістики Прикарпаття – турнір пам’яті директора програм ОТБ «Галичина», президента Асоціації спортивних журналістів області Ореста Олексишина. Визнаємо, ми втратили з поля зору цей меморіал і через змагальну текучку, і, звісно, через перші кроки порталу, коли за всім просто неможливо встигнути. Тим часом, Орест Олексійович багато років був, без перебільшення, брендом футбольної журналістики Івано-Франківщини, його прямі телерепортажі досі відлунюються в пам’яті, як тільки згадка повертає до славних часів головної команди краю. Не раз виринають вищолігові поєдинки на «Електроні» (тепер «Наука»), де Олексишин коментував в оточенні багатьох колег з інших медіа. Лагідний голос, який ніколи не переходив на фальцет а-ля Циганик, а головне – точні, виважені фрази, нічого зайвого, максимальна інформація про хід подій на полі. Серед численних матчів як не згадати ось цей, майже двадцятилітньої давнини...
«Прикарпаття» Івано-Франківськ – «Динамо» Київ – 2:3 (0:3).
18.03.1996. Стадіон “Електрон”. 3 градуси. Хмарно. 15000 глядачів.
Голи: 0 :1 Шевченко (29), 0:2 Похлебаєв (35, з пенальті), 0:3 Леоненко (39) — 1:3 Юрченко (50), 2:3 Мазур (69).
...Назвати погоду, за якої відбувався цей матч, поганою – замало. Поле ледве позбавилося льоду, а праворуч від тренерської лавки і нашої трибуни воно стало озером. У цьому болотяному місиві доводилося грати, зокрема, й столичним грандам. Нелегко було триматися в тонусі й Оресту Олексишину. Якщо наша братія запаслася дечим «гарячим», то коментатор дозволяв себе частувати лише чаєм із термоса. Тож, на відміну від нас, яким він упродовж матчу змушений був погрожувати кулаком за зайві емоції, ні разу не пустився берега. Терпеливо й розсудливо констатував і 0:1, і 0:2, і 0:3…
Та коли граючий головний Ігор Юрченко так завів у перерві «Прикарпаття», що вже над грандом почали згущуватися гроза. В тому числі й із боку розлюченого Йожефа Сабо. І тепер Олексишину доводилося захищати мікрофон від розгнузданих емоцій і від нього. Особливо діставалося наймолодшому – Шевченку, який хоч і огризався, але вперто місив озеро праворуч нашої трибуни. Усе ж наші не створили дива, зате саме цим матчем створили одну з найяскравіших сторінок історії «Прикарпаття». Причому, в цю історію чи не найбільше сторінок вписав Орест Олексишин.
Вічна йому пам’ять!"
Михайло ПРИЙМАК, «Футбол Прикарпаття».
Спогади підгледів на football.if.ua/litopysets-prykarpatskoho-sportu/
Фрагменти матчу на фото Романа Яцурака:
На передньому плані зліва направо: Рипан (П), Шевченко (Д), Савка (П), Леоненко (Д).
На передньому плані зліва направо: Ватаманюк (П), Шевченко (Д)
Фрагменти матчу на фото Романа Яцурака:
На передньому плані зліва направо: Рипан (П), Шевченко (Д), Савка (П), Леоненко (Д).
На передньому плані зліва направо: Ватаманюк (П), Шевченко (Д)
На передньому плані зліва направо: І.Юрченко (П), Турянський (П), Похлебаєв (Д)
