Літописець прикарпатського спорту

Народження Асоціації спортивних журналістів Прикарпаття

2025-07-02T09:38:03Z

Вже три десятиліття за ініціативи «Міжнародної асоціації спортивної преси» 2 липня відзначається всесвітній День спортивного журналіста. Сьогодні завдяки нещодавно оцифрованому архівному відео згадаємо тих, хто на початку нового тисячоліття формував на Івано-Франківщині перше у краю громадське об’єднання працівників ЗМІ, що спеціалізувалися на висвітленні фізичної культури і спорту в масмедіа.

comments

Футбольний відеоспомин з 80-х

2025-05-20T09:33:37Z

На днях у віртуальній мережі з’явився раритетний відеоконтент, який, гадаємо, викличе інтерес у колі тих, хто цікавиться минулим прикарпатського футболу. У викладеному авторами відео серед іншого зафіксовані й кадри матчу заключного туру чемпіонату СРСР, що відбувся 19 жовтня 1982 р. у Харкові між місцевою командою «Маяк» та івано-франківським «Прикарпаттям» Для франківців це був перший сезон, проведений у змаганнях другої ліги після прикрого вильоту попереднього року з дивізіону щаблем вище. І перед стартом поточного турніру чимало симпатиків прикарпатського клубу плекало сподівання на якнайшвидше повернення їхніх улюбленців до когорти першолігових колективів. Що стосується харків’ян, то їхня команда навпаки щойно добилася підвищення в класі, перейшовши з рядів аматорів на так званий майстрівський рівень. Відтак у прем’єрному сезоні у другій лізі «Маяк» поставив перед собою лише скромне завдання закріпитися у ній.
     Так сталося, що особиста зустріч слобожанців і прикарпатців у останній ігровий день друголігового турніру 1982-го для обидвох футбольних дружин перетворилася у просту формальність. Результат цього поєдинку – 1:0 на користь господарів – вже жодним чином не міг принципово змінити їх розташування в підсумковій таблиці. А єдиний гол у матчі, та 18-й у сезоні, записав на власний рахунок місцевий самородок Юрій Тарасов. По завершенні турніру він перебереться до лав своїх більш статусніших земляків з «Металіста» і найближчими роками стане головним фронтменом атакувальної ланки цього клубу на всесоюзній та міжнародній аренах.
     Врешті за підсумками сезону-1982 в змаганнях 24-х колективів української 6-ї зони другої ліги «Прикарпаття» і «Маяк» фінішували відповідно на 13 та 16 місцях. Для перших такий турнірний стан справ було розцінено як близький до провального, а для других – як безперечний позитив…
     P. S. На представленому відео футболісти «Прикарпаття» в темній формі.

Фрагмент офіційної програмки матчу

comments

Боєць із «залізним» серцем

2025-03-25T12:08:11Z

Нещодавно на сторінках цього блогу мали нагоду пригадати одну з перших вагомих перемог на всеукраїнському рівні, здобутих прикарпатським боксерами пів віку тому. Позаяк тоді, в 1975-му, цей успішний виступ місцевих боксерів виявився не єдиним у низці престижних представницьких змагань, обіцяли незабаром ще раз повернутися до перипетій того пам’ятного спортивного сезону. І сьогодні дотримуємося свого слова...
Після виборонених на початку 1975 р. івано-франківськими боксерами нагород республіканської спартакіади, тренерський штаб української команди при комплектації складу збірної для участі в аналогічних змаганнях найвищого всесоюзного рівня всерйоз звернувся до розгляду і їх кандидатур. В підсумку пройти жорстке сито фахового відбору з-поміж трьох призерів-прикарпатців поталанило тільки одному – Юрію Богданову. І як показали подальші події, з своїм вибором наставники збірної України не прогадали. Бо якраз успішні виступи івано-франківського легковаговика на турнірах республіканської, а згодом і всесоюзної спартакіад по-серйозному й не на один рік допомогли йому закріпитися в списку найкращих боксерів держави.
Про те, як для Ю. Богданова склався боксерський турнір VI Спартакіади народів СРСР (за статусом прирівняний у рік проведення в березні 1975-го до всесоюзної першості), а також про тернистий шлях молодого спортсмена до перших змагальних вершин, в одному з тогочасних журналістських нарисів повідав Орест Олексишин. Його публікацію під назвою «Подолай себе...» й пропонуємо для ознайомлення нижче. Попередньо зазначимо, що Юрій і в часі своєї найбільшої слави, і по завершенні кар’єри завше охоче йшов на контакт з газетярем, принагідно ділився з ним для читацької аудиторії цікавими фактами, коментарями і враженнями про перебіг спортивних подій, безпосереднім учасником чи очевидцем яких був, надавав аналітичну інформацію про стан розвитку боксу в регіоні та країні…

Юрій Богданов (1975, фото Б. Науменка)

( читати далі )

comments

Етап Кубка Європи з фристайлу в Буковелі (2011)

2025-03-04T11:14:10Z

Півтора десятка років тому на схилах карпатського гірськолижного курорту Буковель Україна вперше отримала право провести один з етапів Кубка Європи з фристайлу в дисципліні «лижна акробатика» на своїй землі. Позитивний досвід проведеного заходу та схвальна оцінка зусиль господарів в його організації з боку функціонерів Міжнародної лижної федерації дозволили Буковелю і наступного календарного спортивного сезону 2010/2011 рр. прийняти подібні престижні змагання на своїй спортивній базі. Окрім українців, нагороди чергового етапу континентального Кубка впродовж 4-5 березня 2011 р. в Карпатах виборювали також спортсмени зі Швейцарії, Казахстану та Білорусі. В чоловіків головним тріумфатором змагань став тоді ще мало знаний широкому загалу симпатиків спорту український лижний акробат з Миколаєва Олександр Абраменко – майбутній чемпіон та срібний призер олімпійських ігор. Водночас вдало репрезентувала рідну країну в домашніх стінах член жіночої збірної з фристайлу, прикарпатка Надія Діденко, яка піднялася на другу сходинку кубкового п’єдесталу.
Згадані змагання 2011-го в Буковелі для глядачів краю на каналі ОТБ «Галичина» висвітлював Орест Олексишин спільно з оператором Михайлом Яремчуком. Архівний телесюжет з цього міжнародного спортивного заходу пропонуємо для перегляду нижче…

comments

Світ спорту очима художників

2025-02-16T15:29:21Z

Важко сперечатися, що на сучасному етапі спорт і мистецтво перебувають у статусі невід’ємних елементів модерної культури. На перший погляд ці два світи можуть видаватися геть різними, але насправді мають багато спільного. Спорт, як і мистецтво, вимагає майстерності, концентрації і бажання донести оточуючим свої цінності. І хоча один світ робить наголос передовсім на силі, фізичних досягненнях, а інший – на виробленні й демонстрації естетичних смаків та ідеалів, часто їх межі знаходять власні дотичні точки. І спорт, і мистецтво виступають потужними інструментами самовираження, передачі емоцій та енергії. Спорт вражає нас своєю динамікою, силою і напругою, а мистецтво – здатністю перетворити ці чинники у емоційні візуальні образи, що захоплюють. У кожному спортивному поєдинку, в кожному рутинному русі атлета при бажанні можна завжди віднайти щось, що може дістати авторське втілення в художніх лініях, формах і образах. Вже далеко не один рік ми є свідками як у живописі, скульптурі, фотографії та інших видах мистецтва творці намагаються вловити і передати в культурному продукті ту пульсуючу енергію і весь спектр переживань, які відчуваються на спортивному майданчику чи арені в безкомпромісному суперництві сторін.
     У сьогоднішньому дописі спробуємо пошукати спортивні мотиви в творчому доробку низки представників образотворчого мистецтва, пов’язаних з прикарпатським краєм. І насамперед кинемо оком на твори минулого, віддалені від нас поважною часовою дистанцією літ так на 50-100…
     До хронологічно найбільш ранніх, виявлених нами мистецьких творів зі спортивними сюжетами, належить робота 1928-го «Велосипедисти» авторства уродженця Станиславова Отто Гана (1904–1942). Базову художню освіту цей живописець-графік отримав у Львівській державній промисловій школі на факультеті декоративного мистецтва у знаного майстра Казимира Сіхульського. Згодом впродовж п’яти років О. Ган продовжив відшліфовувати здобуті навички в паризькій «Academie Moderne». Після повернення з Франції на батьківщину на зламі 20-х – 30-х років став активним учасником львівської мистецької авангардистської групи «Артес», а його твори експонувалися на виставках в найбільших польських містах. Невдовзі усі життєві й творчі плани О. Гана невблаганно перекреслила війна. Митець передчасно полишив земний світ 1942 р., опинившись, як і багато інших його земляків-краян єврейського походження, в довгому списку жертв Голокосту.
     На думку мистецтвознавців, роботи О. Гана другої половини 20-х років (у їх числі й представлені нижче «Велосипедисти») увібрали в себе естетичний вплив його паризького наставника, одного із засновників кубізму Ф. Леже. Виконані художником на цьому відтинку часу композиції були пласкими, з синтетично трактованими силуетами людей і предметів, які поєднувались у вигляді колажів з абстрактними формами…

«Велосипедисти»
( читати далі )

comments

Золоті сторінки прикарпатського боксу | Рік 1975

2025-01-09T11:47:22Z

Цими днями минає пів віку з часу події, яку небезпідставно можна вважати символічною точкою відліку нової ери в розвитку боксу на Івано-Франківщині. Мова йде про золоті нагороди, здобуті прикарпатцями у двох вагових категоріях в січні 1975-го у Дніпрі в рамках VІ літньої Спартакіади України. В спортивному літописі краю це була перша подібна гучна звитяга місцевих боксерів, виборона в офіційних всеукраїнських турнірах найвищого рангу. Нагадаємо, що у радянській організаційній системі фізкультурно-спортивної галузі спартакіадам (республіканським і всесоюзним) відводилася поважна роль. Зазвичай їх проводили в останні передолімпійські роки і вони слугували для огляду та відбору найкращих кадрів до лав збірних країни на світові Ігри. У багатьох видах спорту, і бокс в їх переліку не був виключенням, спартакіадні змагання в рік їх проведення прирівнювалися за своїм статусом до першостей національних республік і Союзу…
За 50 літ багато води збігло в стрімкій Бистриці, декотрі з головних дійових осіб тієї боксерської команди Івано-Франківської області на жаль відійшли у вічність, чимало чого призабулося. Услід за тим дніпровським тріумфом наших майстрів кулачного бою прийшли подальші перемоги, і часом ще вагоміші, від них самих та їх наступників. Але від цього та, припорошена часом, піввікова звитяга не стала менш значущою і з висоти пройдених прикарпатським боксом літ сьогодні також заслуговує на окрему ретроспективну згадку.
Всередині 70-х свою журналістську руку на пульсі актуальних подій, пов’язаних з підготовкою та участю івано-франківських боксерів у змаганнях VІ літньої Спартакіади України, уважно тримав Орест Олексишин. І про всі перипетії на рингу та довкола нього оперативно інформував прихильників спорту в краї. Відтак нижче пропонуємо дві публікації його авторства. У першій з них – передтурнірна бесіда журналіста зі знаним українським спеціалістом з боксу Олександром Скрипником. Саме він у ті роки закладав в області фундамент своєрідного локального спортивного феномену, з часом іменованого вітчизняними фахівцями цього виду спорту прикарпатською школою боксу. В другій – власне подробиці виступу іванофранківців на самій спартакіаді…

Боксерський поєдинок VІ літньої Спартакіади України (Дніпропетровськ, січень 1975 р.; фото Г. Шевченка)

( продовження )

comments

Cтаниславівський спорт 100 років тому | 1924

2024-12-20T14:24:05Z

Віддавна склалася усталена традиція напередодні приходу нового спортивного року підбивати підсумки того, який минає. Здійснимо такий екскурс в минуле і ми, але обравши дещо нестандартний хід. Зануримося в події не останніх дванадцяти місяців, а, для прикладу, сторічної давності – у рік 1924 в спортивній історії Івано-Франківська. Чи якщо бути точнішим, тодішнього Станиславова.
Це був час, коли місто, нещодавно перетворене у воєводський центр, продовжувало зализувати ще свіжі рани Першої світової та пожинало плоди нових геополітичних змін на Європейському континенті. За наявності низки спільних злободенних проблем найчисельніші національні спільноти Станиславова на ментальному рівні по-різному підходили до сприйняття тодішніх реалій сьогодення. Одні, як поляки, перебували в стані внутрішнього піднесення, бо зуміли на уламках чужого імперського минулого відродити свою другу за ліком Річ Посполиту. Інші, як українство, навпаки переживали спустошення через втрату шансу на здобуття самостійного статусу в складі соборної Української держави, чи хоча би як окремого політичного утворення на землях Східної Галичини. Ще хтось, як гебреї, за відсутності потужних важелів впливу ні на що особливо не розраховували, а відтак традиційно були вимушені пристосовуватися до поточного моменту…

( читати далі )

comments

Тенісна одіссея Любомира Чайківського

2024-05-20T14:36:26Z

Прикарпатський теніс має власні понад вікові традиції. Згадки про появу перших майданчиків для вправляння в цій грі у найбільших тоді містах краю Станиславові та Коломиї припадають ще на початок минулого століття. Та тільки після закінчення Першої світової тенісний рух на Станиславівщині набирає якихось організованих форм і відносно сталої популярності. Одночасно з цим поміж тутешніх тенісистів почали з'являтися майстри великої ракетки, які переросли локальний рівень і достойно представляли рідний край на загальнонаціональних та міжнародних змаганнях.
Серед таких спортсменів на перше місце без зайвої скромності можна висунути коломиянина Любомира Чайківського (в іншомовних джерелах зазвичай згадується як Чайковський). На сьогодні його ім'я ніяк не можна віднести до когорти малознаних чи забутих. Свого часу згадки про цього обдарованого українського тенісиста у своїх працях і журналістських нарисах залишили кілька наших діаспорних авторів, а вже у новітні часи й декотрі коломийські краєзнавці. Однак зібрані ними біографічні матеріали не назвеш вичерпними, а окремі факти з життєпису спортсмена там або не висвітлені взагалі, або потребують уточнень. Відтак цим дописом спробуємо зробити і свій посильний внесок у справу творення повновартісного спортивного портрета самобутнього тенісного таланта Покутської землі.

( продовження )

comments

Слідами одного відео

2024-03-23T12:17:25Z

У радянські часи в силу різних обставин події спортивного життя на Прикарпатті достатньо скромно висвітлювалися в офіційній кінохроніці та на телеекранах. А те що було відзняте на камери, у переважній своїй масі припадає товстим шаром архівної пилюки по столицях і практично не доступне для перегляду теперішнім споживачам відеоконтенту. З огляду на такий стан справ, викид в інтернет-простір будь-яких «свіжих» оцифрованих матеріалів з минулого вже сам по собі викликає певне зацікавлення.
Віднедавна у вільний доступ для знайомства почав викладати відеоматеріали колишнього республіканського і обласних студій ТБ їх правонаступник «Національна суспільна телерадіокомпанія України». Із тієї наразі незначної порції контенту, яка встигла з’явитися в інформпросторі, особистий інтерес викликав і коротенький спортивний сюжет більш як піввікової давності з Коломиї. У ньому йшлося про перебіг всесоюзних фінальних змагань за кубок «Золотий колос-70» з футболу. Позаяк особливою інформативністю ні саме неозвучене» відео, ні куций супровідний опис під ним на сайті не вирізнялися, довелося оперативно заглибитися в тему і нарити в'язку цікавих фактів про ту подію та її учасників...

( продовження )

comments

Повернення із забуття: Роман Кернякевич

2024-02-25T10:31:51Z

У калейдоскопі теперішніх спортивних подій перенасичений інформаційний вир ледь не щодня виносить на поверхню все нових і нових героїв його величності Спорту. Нерідко у цьому стрімкому водовороті колесо історії з невблаганною йому швидкістю відправляє у непроглядну павутину минулого цілі десятки незаслужено забутих (а подекуди й малознаних сучасниками) імен далеко непересічних колись прикарпатських спортовців. І немає на то іншої ради, як час від часу згадувати про них, а декого й взагалі відкривати для широкого загалу…
Сьогодні виповнюється 115 років від дня народження славного змагуна та репрезентанта традицій українського спорту міжвоєнного Станиславова Романа Кернякевича. У відкритих джерелах про цю персону, на жаль, ми знайдемо переважно якусь поодиноку уривчасту інформацію. Відтак у даному дописі спробуємо хоч якось її узагальнити та принагідно віддати шану пам’яті нашому землякові.

( продовження )

comments

Важка доля легкої атлетики

2023-09-24T12:50:34Z

Гортаючи у блозі сторінки спортивного минулого Прикарпаття, раніше якось незаслужено ми оминали тут своєю увагою легку атлетику. Відтак ступаємо на шлях виправлення і розпочинаємо публікацію матеріалів, присвячених «королеві спорту». Тим паче, в нашому краї вона має давні, більш як столітні традиції, тож і відповідних тем для обговорення не бракує.
Зокрема, нині поринемо в 1970-ті. І опираючись на творчий доробок Ореста Олексишина, спробуємо окреслити загальний стан справ у прикарпатській легкій атлетиці приблизно піввікової давності…
***

( продовження )

comments

В іпостасі спортивного коментатора

2023-06-15T10:07:33Z

Із зародженням на початку 1990-х на Івано-Франківщині регіональних студій телебачення у місцевих масмедійників значно розширилися технічні можливості з висвітлення подій за участю прикарпатських спортсменів у інформаційному просторі. У цю пору Орест Олексишин одним із перших в області розпочинає працювати коментатором спортивних трансляцій на ТБ. Саме він з мікрофоном у руках коментував для глядачів івано-франківського «40 каналу» поєдинки прем’єрного національного чемпіонату України сезону-92 з футболу у вищій лізі за участю «Прикарпаття».
Нижче пропонуємо відеозапис драматичного фінального поєдинку чемпіонату області з футболу 1992 р., на якому для місцевого телебачення також працював Орест Олексишин...

Орест Олексишин працює в імпровізованій коментаторській кабінці стадіону «Електрон» на матчі чемпіонату України з футболу за участі «Прикарпаття» (Івано-Франківськ, 27 березня 1994)

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.21: На фініші

2022-10-24T16:05:15Z

Свої завершальні поєдинки у Першому національному чемпіонаті України з футболу івано-франківське «Прикарпаття» провело на виїзді у Луцьку та Тернополі – відповідно з «Волинню» і «Нивою». Для всіх трьох клубів матчі цих останніх турів фактично перетворилися на просту формальність. На відміну від прикарпатців їхні географічні сусіди, не відкладаючи справу на крайній день, без особливих надзусиль виконали своє першочергове завдання на сезон – зберегти прописку у вищій лізі. А ось іванофранківці вже кілька турів як розпрощалися з подібними сподіваннями.
З огляду на це, свою розповідь про перебіг матчів «Прикарпаття» на фінішному відрізку прем’єрної першості обмежимо сьогодні виключно сухою протокольною інформацією з них. Позаяк далі хочеться більше зосередити увагу на підсумковому аналізі виступу клубу в футбольних змаганнях найвищого рангу сезону-92...

***
( продовження )

ФК «Прикарпаття» – учасник Першого національного чемпіонату України (зліва направо): 1-ий ряд – Ю. Шулятицький, Б. Гусак, В. Винник, Р. Русановський, Я. Ватаманюк, І. Стахів, О. Пироженко, А. Хомин; 2-ий ряд – Б. Шкварок (лікар), М. Гнатишин (тренер), Т. Ковальчук, В. Лахмай, В. Гуменяк, А. Шулятицький, С. Сташко, В. Карібов, Н. Мочерняк, Ю. Шулятицький-старший (в. о. головного тренера), Т. Белей (тренер); 3-ий ряд – Р. Григорчук, І. Мельничук, О. Дорош, В. Ковтанюк, М. Волосянко, А. Романчук, М. Савка (Івано-Франківськ, 1992 р.)

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.20: Розбірки аутсайдерів

2022-10-05T08:55:16Z

У своєму заключному домашньому поєдинку в чемпіонаті «Прикарпаття» зустрілося з «Нафтовиком» з Охтирки. Представник Сумщини, на відміну від іванофранківців, все ще зберігав можливість поборотися за місце у вищому дивізіоні вітчизняного футболу. За три тури до фінішу нафтовики відставали від «Зорі-МАЛС», що посідала рятівну сьому сходинку в таблиці, на три очки і мали гру в запасі. Однак провальний виступ охтирських футболістів кількома днями раніше у Чернівцях (розгром від «Буковини 0:3) лише поглибив песимістичні настрої у колі шанувальників цієї команди напередодні її візиту до Івано-Франківська.
( продовження )

Автори забитих голів у матчі в складі «Прикарпаття»

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.19: Кожному своє

2022-10-03T09:12:58Z

Поміж матчами 16 і 17-го турів національної першості, у якому «Прикарпаття» мало приймати «Металіст», упорядниками календаря змагань була передбачена більш, як півмісячна пауза. Вона була зумовлена участю квартету вищолігових команд у півфінальних і фінальному поєдинках розіграшу прем’єрного Кубка України.
Враховуючи всі негаразди, які останнім часом переслідували івано-франківський клуб і в змагальному процесі, і у взаємовідносинах всередині колективі, ця перерва була вельми доречною. Навряд чи за такий короткий проміжок часу в. о. головного тренера Ю. Шулятицький разом зі своїми колегами міг серйозно відкорегувати ігрову поставу «Прикарпаття». В умовах, що склалися для керівництва клубу і наставників команди набагато важливішим завданням було налагодити психологічний мікроклімат в ній, аби більш-менш гідно провести завершальний турнірний цикл з чотирьох матчів.
( продовження )

«Металіст» Харків (1992 р.)

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.18: Не до жартів в Одесі

2022-09-27T13:01:14Z

За три дні після київського поєдинку на «Прикарпаття» очікувала зустріч з відвертим аутсайдером змагань одеськими армійцями. До Одеси іванофранківці їхали у не найкращих ігрових та психологічних кондиціях, безпросвітно занурюючись в глибоке дно турнірної таблиці. Шанси на продовження боротьби за місце під сонцем для клубу з берегів Бистриць хоч і залишалися, але розглядалися вже більше як теоретичні. Будь-яка осічка в Одесі позбавляла їх «Прикарпаття» остаточно.
Що стосується суперника, то армійський колектив з Південної Пальміри напередодні цього матчу несподівано для багатьох почав подавати ознаки футбольного життя. Одесити у попередньому турі не лише здобули свою першу звитягу в чемпіонаті, але й зробили це впевнено і безапеляційно в двобої з одним із безпосередніх претендентів на лідерські позиції в підгрупі. Відтак з’явилися підстави припускати, що пізнавши смак перемоги у грі з буковинцями, армійці спробують повторити свій свіжий успіх і в матчі з прикарпатцями та водночас поквитатися за прикру поразку в Івано-Франківську у першому колі.
Чим завершилося одеське протистояння аутсайдерів національної першості в сезоні-92, згадуємо разом з Орестом Олексишиним…

***

( продовження )

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.17: Бунт на кораблі

2022-09-27T09:03:41Z

Сьогодні зробимо вимушену паузу у в’язці розповідей про турнірні виступи івано-франківського «Прикарпаття» в національній футбольній першості 1992 р. Ті скандальні події, які сталися всередині колективу напередодні гри з київським Динамо, і про які ми у своєму попередньому дописі навмисно згадали лише в загальних рисах, потребують окремого розбору.
     Нагадаємо, на загальнокомандних зборах перед виїздом до Києва одразу дев’ять футболістів (Сташко, Пироженко, Хомин, Волосянко, Лахмай, Ковтанюк, Винник та брати Шулятицькі) влаштували демарш, відмовившись надалі виходити на поле під орудою свого теперішнього наставника Івана Краснецького. Перебуваючи в жорсткому цейтноті, керівництво клубу вирішило стати на бік гравців і усунути з посади чинного головного тренера. Виконувачем обов’язків керманича «Прикарпаття» до завершення сезону призначили начальника команди Ю. Шулятицького-старшого.
     Пригадуючи зміст розмови І. Краснецького з місцевою пресою на екваторі вищолігових змагань сезону-92, складно віднайти у тодішніх висловлюваннях тренера очевидні ознаки принципових непорозумінь зі своїми підопічними, що невдовзі зможуть вилитись у гучний конфлікт. «Не сприйміть це за самопохвалу, однак сьогодні стосунки з командою і кожним гравцем, зокрема, у мене цілком доброзичливі. Торік навіть після багатьох перемог деколи могли серйозно посваритися. А цієї весни, потрапивши у зовсім нову для себе стихію, і смугу невдач, як футболісти, так і тренери не стараються тикати пальцем на конкретного винуватця. Для нас найважливіше – з честю вийти зі складного турнірного становища», – резюмував ту бесіду з журналістом наставник «Прикарпаття».
     Можна припустити, що у тому квітневому інтерв’ю І. Краснецький міг завбачливо й не винести назовні якихось неприємних моментів з внутрішнього життя колективу (а їх, зважаючи на рівень гри та поточного турнірного становища команди, навряд чи не виникало в міжособистій комунікації). А можливо, полум’я протистояння між сторонами розгорілося зненацька, саме під впливом останніх невдач вже на старті другої половини змагань. Тож з огляду на це, у футбольного фахівця ще буквально кілька тижнів тому й не було підстав кривити душею і видавати бажане за дійсне у згаданій публічній розмові.
     І все-таки: коли та чому виникла точка розлому поміж І. Краснецьким та гравцями клубу? В ту пору власну спробу проаналізувати передумови й причини виникнення небуденної конфліктної ситуації в лавах «Прикарпаття» всередині травня 1992-го зробив на газетних шпальтах і Орест Олексишин…

***

( продовження )

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.16: Зі скандалом у Київ

2022-09-20T12:27:39Z

Свій перший виїзний поєдинок у другому колі «Прикарпаттю» випало провести з київським «Динамо». Нагадаємо, що наприкінці березня в Івано-Франківську господарі вчинили столичному гранду гідний опір і зафіксований нічийний результат тієї зустрічі став цілком закономірним підсумком двобою.
Перед цим востаннє на офіційну гру до Києва з місцевими динамівцями івано-франківські футболісти (тоді команда майстрів ще носила назву «Спартак») приїздили п’ятнадцять років тому. Тоді, 18 червня 1977 р., прикарпатці зійшлися з киянами в єдиному матчі 1/8 фіналу Кубка СРСР. Якщо згадувати перебіг самої гри та її результат, то нічим несподіваним той поєдинок не відзначався. Без особливих зусиль перемогу в ньому відсвяткували вищі за рангом господарі – 2:0 (після перерви відзначилися О. Бережний і О. Блохін). Але водночас трапилося кілька нетривіальних навколофутбольних подій, пов’язаних із тим візитом спартаківців у столицю України. ( продовження )

Автори забитих голів у складі київського «Динамо»

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.15: Потонули у хвилях «Дніпра»

2022-09-16T09:12:52Z

Болюча поразка «Прикарпаття» від «Буковини» суттєво погіршила турнірні перспективи іванофранківців і робила їх шанси у боротьбі за виживання примарними. По-перше, невблаганно зростав очковий відрив конкурентів із зони вильоту від прикарпатців. По-друге, не віщував просвітку і найближчий календар ігор івано-франківського клубу, позаяк далі на нього двічі вряд очікували зустрічі з головними претендентами на медалі першості. І за хронічних проблем в атакувальній ланці команди розраховувати на її особливі звитяги у найближчих поєдинках могли в Івано-Франківську хіба що великі оптимісти.
Пропустивши 13-й тур чемпіонату, серію з трьох поспіль домашніх матчів «Прикарпаттю» належало завершити перенесеною грою 12-го туру з «Дніпром». Відтермінування цього матчу з 29 квітня на 14 травня було пов’язане з проведенням першого міжнародного поєдинку збірної України проти репрезентації Угорщини. ( продовження )
Дійові особи матчу (зліва направо): арбітр І. Хіблін, дніпрянин В. Горілий, прикарпатці А. Хомин і А. Шулятицький, дніпряни О. Захаров і В. Тищенко (14 травня 1992 р., фото П. Белея)

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.14: Коли зникають надії

2022-09-13T10:12:06Z

Вольова перемога, здобута футболістами «Прикарпаття» у своєму попередньому матчі, давала їм підстави розраховувати на досягнення подібного позитивного результату і в черговому домашньому поєдинку з «Буковиною». І хоча обидва суперники у переддень зустрічі перебували на різних полюсах турнірної таблиці, підсумок їх першого побачення у цій першості в Чернівцях (нічия 0:0) не виявив якоїсь помітної ігрової прірви між колективами. Тож симпатики івано-франківського клубу небезпідставно сподівалися, що їх улюбленій команді виявиться цілком до снаги удруге поспіль занести у свій послужний актив таку потрібну перемогу.
( продовження )

Ігрова дуель прикарпатця В. Лахмая (ліворуч) і буковинця Ю. Махині (7 травня 1992 р., фото П. Белея)

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.13: Друга дія малої драми

2022-09-01T14:07:35Z

Минуло трохи більше тижня і футболістам «Прикарпаття» та «Зорі-МАЛС» волею календаря знову випало зійтися між собою у матчі першості. Протистояння цих команд-аутсайдерів на самому старті другого кола змагань, тепер вже у Франківську, мало для них таку ж надзвичайну вагу, як і попередня очна зустріч в Луганську. Нагадаємо, що у тому поєдинку господарі завдали прикарпатцям болючої поразки з рахунком 4:0. Після цього успіху футболісти «Зорі-МАЛС» на емоційному підйомі здолали ще й одного з лідерів чемпіонату «Буковину» і за підсумками першої половини турніру нарешті опинилися поза зоною вильоту. Але поки що тільки за додатковими показниками.
( продовження )

Прикарпатці А. Романчук (1-й ліворуч), А. Хомин (2-й ліворуч), ) і П. Русак (5-й ліворуч) у черговій атаці на ворота луганців (25 квітня 1992 р., фото П. Белея)

comments

Він був у фаворі журналістики краю (до 75-ліття від дня народження Ореста Олексишина)

2022-08-23T17:49:38Z

Сьогодні Оресту Олексишину виповнилося би 75 років! Доля розпорядилася так, що вже одинадцятий рік, як він відійшов у засвіти. Тож тепер у цей колись святковий для Ореста Олексійовича день календаря усім рідним, близьким, друзям, колегам по роботі та просто добрим знайомим замість заздравних побажань на адресу винуватця залишається хіба що згадувати його добрим словом і молитвою…

Колектив редакції газети «Галичина» вітає Ореста Олексишина (ліворуч) з піввіковим ювілеєм (Івано-Франківськ, серпень 1997 р.; фото Т. Яковина)
( продовження )

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.12: Ще не все втрачено?

2022-08-19T10:00:01Z

На екваторі змагань прем’єрного чемпіонату України з футболу у вищій лізі івано-франківське «Прикарпаття» опинилося в незавидній ситуації. Передостанній рядок у турнірній таблиці, відставання від рятівної сьомої позиції аж на три пункти (а нагадаємо, що у ті часи за перемогу нараховували тільки два очка), єдиний забитий м’яч у дев’яти матчах – це далеко не той доробок, на який розраховували перед стартом як у самому клубі, так і серед його численних прихильників.
Якщо під час проведення повноцінних національних чемпіонатів за схемою осінь – весна команда-аутсайдер поміж двома колами змагань зазвичай має певний час задля внесення коректив у процеси підготовки (доукомплектувати склад, перебудувати ігрову модель, налагодити психологічний мікроклімат в колективі), то в умовах швидкоплинної перехідної першості 1992-го таких можливостей не було. Але навіть коротка часова пауза до моменту відновлення заключної частини турнірних перегонів не скасовувала права на підведення хоча би якихось проміжних підсумків у них. Тож відразу після повернення «Прикарпаття» з маловтішного виїзного турне за маршрутом Чернівці – Луганськ – Дніпропетровськ Орест Олексишин знайшов нагоду зустрітися з наставником команди Іваном Краснецьким. У тій непростій для головного тренера розмові з журналістом вони спробували за гарячими слідами проаналізувати стан справ в колективі та перспективи прикарпатців у боротьбі за збереження місця в когорті найсильніших...
( продовження )

Іван Краснецький (1945–2010) – футболіст, тренер. Виступав на воротарській позиції за команди майстрів: СКА (Львів) – 1966-1967 рр.; «Спартак» (Івано-Франківськ) – 1968-1971 рр.; «Фрунзенець» (Суми) – 1972. Входив до тренерського штабу клубів: «Прикарпаття» (Івано-Франківськ) – 1987 р., 1990-1992 рр.; «Закарпаття» (Ужгород) – 1988-1990 рр.; «Бескид» (Надвірна) – 1992-1993 рр.; «Кристал» (Чортків) – 1993 р.; «Верес» (Рівне) – 1995 р.; ФК «Калуш» (Калуш) – 1997; СК «Миколаїв» (Миколаїв) – 1998-1999 рр.; «Чорногора» (Івано-Франківськ) – 2001 р.

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.11: Сповзання на дно

2022-08-17T15:21:02Z

На кінцевому відтинку першого кола змагань 1992 р. у вищій лізі на «Прикарпаття» чекав черговий спарений виїзд на схід країни, тепер у Луганськ і Дніпропетровськ. У недалекій минувщині футболу Радянської України місцеві клуби «Зоря» і «Дніпро» були не просто пересічними пунктами на спортивній карті республіки. Нагадаємо, що свого часу і луганці (1972 р.), і дніпровці (1983, 1988 рр.) ставали найкращими футбольними командами СРСР.

Стадіони в Дніпрі (вгорі) та Луганську (внизу), на яких зіграли свої гостьові матчі в сезоні 1992-го прикарпатці

( продовження )

comments

Хроніка Першого національного з футболу. Ч.10: З повагою до лідера

2022-08-11T12:48:12Z

Відсвяткувавши в 6-у турі свою першу перемогу в чемпіонаті, футболісти «Прикарпаття» трохи поліпшили власні турнірні перспективи. Для прикладу, за підсумками туру вони вже наздогнали по очках найближчих сусідів у таблиці («Нафтовик» і «Ниву)», які розташовувалися поза зоною вильоту, поступаючись їм тільки за додатковими показниками. А від клубів, що ділили поміж собою 2-3 місця в підгрупі, прикарпатці перебували на віддалі однієї перемоги. Водночас така щільність показників команд у турнірній таблиці вимагала від івано-франківських футболістів задля збереження собі прописки у вищій лізі поповнення відповідного очкового запасу не лише в поєдинках у рідних стінах, але й поза ними.
На найближчий виїзний матч «Прикарпаття» відправилося до сусідніх Чернівців. Несподівано для багатьох на старті перегонів саме місцева «Буковина» стала справжнім порушником спокою у своїй підгрупі і протягом всієї третини турнірної дистанції продовжувала залишатися серед лідерів змагань. Зважаючи на цей нюанс, заруба між сусідами заповідалася ще та.
( продовження )

Чернівецький стадіон «Буковина», на якому однойменний клуб проводив домашні матчі у Першому національному чемпіонаті України (2010-ті рр., фото з сайту: http://groundhopping.in.ua)

comments